ПЕРЦЕПТИВНО-РЕФЛЕКСИВНІ ЗДІБНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ НАВЧАННЯ

Анотація

У статті представлено результати емпіричного дослідження перцептивно-рефлексивних здібностей студентів різних спеціальностей (медицина, психологія, програмування) на різних етапах навчання (1 та 5 курс). Актуальність роботи зумовлена орієнтацією сучасної вищої освіти не тільки на засвоєння фахових знань, а й на розвиток особистісних характеристик, необхідних для результативної міжособистісної та професійної взаємодії, зокрема емпатії, менталізації, рефлексивності та саморегуляції. Теоретичний огляд останніх публікацій (2021-2025) вітчизняних та закордонних авторів показав різноманітні результати щодо динаміки цих здібностей: у частині досліджень виявлено зростання окремих компонентів (наприклад, когнітивної емпатії), в інших – стабільність або зниження (емпатичне вигорання, перевантаження рефлексією). Вибірку дослідження склали 90 студентів із розподілом на еквівалентні групи: по 30 представників кожної спеціальності, із них по 15 першокурсників та 15 студентів старшого курсу. Використано комплекс психодіагностичних методик: тест емпатії В. В. Бойка, опитувальник рефлексивності А. В. Карпова, опитувальник MZQ для вимірювання менталізації М. Гаузберга, а також методику дослідження стилю саморегуляції В. І. Моросанової. Обробку даних здійснено з використанням U-критерію Манна-Уітні та двофакторного дисперсійного аналізу ANOVA. Отримані результати засвідчили відсутність статистично значущих відмінностей між 1 та 5 курсом за рівнем рефлексивності, менталізації та саморегуляції. Лише гіпотези щодо емпатії отримали часткове підтвердження: у студентів медичного напряму її рівень на старших курсах не підвищується (можливий прояв «емпатичного вигорання»), тоді як у психологів спостерігається тенденція до зростання. Значущі відмінності встановлено між спеціальностями: показники емпатії вищі у студентів психологічного напряму порівняно з ІТ-спеціальностями. Таким чином, розвиток досліджуваних якостей не є автоматичним наслідком навчання у закладі вищої освіти й потребує спеціально організованих освітніх і психолого-педагогічних інтервенцій. Теоретичне значення дослідження полягає у підтвердженні нелінійності та неоднорідності розвитку перцептивно-рефлексивних здібностей, що узгоджується з сучасними міжнародними даними. Практична значущість визначається необхідністю включення до навчальних програм спеціальних тренінгових та рефлексивних практик, спрямованих на гармонійний розвиток емпатії, менталізації, рефлексивності та саморегуляції. Перспективним є подальше лонгітюдне та мультифакторне дослідження динаміки цих характеристик у студентів різних спеціальностей в умовах соціальних викликів.