ФЕНОМЕН САМООЦІНКИ У ПСИХОЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ

Анотація

У статті наведено теоретичний аналіз самооцінки як важливого критерію становлення особистості. Самооцінка особистості є показником її індивідуальності, яка формується під дією та впливом різних чинників, таких як Я-реальне і Я-ідеальне. Розкрито рівні самооцінки: завищена, занижена та адекватна. Обґрунтовано, що людина не народжується із відповідним рівнем самооцінки, її формує оточення. Проблема формування самооцінки особистості є однією з найважливіших та актуальних у психології, бо самооцінка є однією з головних умов, завдяки яким індивід стає особистістю. Вона формує у індивіда потребу відповідати не тільки рівню оточення, але і рівню власних особистісних оцінок. Правильно сформована самооцінка являє собою не просто знання самого себе, сукупність окремих характеристик, це певне ставлення до себе. Самооцінка є центральною ланкою довільної саморегуляції, визначає напрямок і рівень активності людини, її ставлення до світу, до людей, до самого себе. Самооцінка – складний за психологічною природою феномен, який включений у безліч зв’язків та відносин з усіма психічними утвореннями особистості. Вона є важливої детермінанти всіх форм і видів її діяльності і спілкування. Основи вміння оцінювати себе закладаються в ранньому дитинстві, а розвиток і вдосконалення його відбувається протягом усього життя людини. Самооцінка впливає на стійкість особистості незалежно від мінливих ситуацій, забезпечуючи можливість залишатися самим собою. Нині все більш очевидний вплив самооцінки особистості на її поведінку та міжособистісне спілкування. Таким чином, самооцінка – це оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей та значущості серед інших людей.