КУЛЬТУРОЦЕНТРОВАНІ, СОЦІОЦЕНТРОВАНІ, ТІЛЕСНОЦЕНТРОВАНІ ПСИХОЛОГІЧНІ ПАРАДИГМИ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПСИХІКИ ТА ПСИХІЧНОГО

Анотація

Статтю присвячено проблемі визначення засад розуміння психіки та психічного в інтегрованій теорії «культура–соціум–психіка–тіло». У статті визначено засади інтерпретації психіки та психічного в авторській теорії в контексті її співвідношення з культуроцентрованими, соціоцентрованими і тілесноцентрованими парадигмами та теоріями українських й іноземних дослідників. Зокрема, виявлено особливості інтерпретації психіки та психічного в окремих культуроцентрованих, соціоцентрованих та тілесноцентрованих теоріях психіки та викладено засади розуміння психіки та психічного в інтегрованій теорії «культура–соціум–психіка–тіло». Наголошено на тому, що культура утворює автономний світ ціннісної реальності, яка проникає у психіку в процесах інкультурації, які є водночас і психоформуючими, і культуроформуючими, і тілесноформуючими. Відзначено, що психіка, перебуваючи під інкультураційним впливом культури та її суб’єктів-носіїв, вибірково інтерналізує ті чи інші культурні складники або їх фрагменти, і водночас стає як їх «монітором», так і заломлювально-перетворювальною системою. Зазначено, що суспільство взаємодіє із психікою через процеси соціалізації та комунікації, результатом яких стає формування особи як інтегрованого складника соціально-рольової свідомості та поведінки індивіда. Визначено, що психіка, володіючи автономністю та суб’єктністю, вибірково інтерналізує культурні сенси, а також соціопсихічні впливи (переконання, навіювання, емоційні зараження, наслідування взірців тощо) і створює, як результат цієї інтерналізації, структури ціннісного, теоретичного та емпіричного інтелекту, з одного боку, та блоки похідних від них психічних функцій, які забезпечують репродуктивно-перцептуальну та емоційно-чуттєву переробку досвіду, вироблення волюнтативно-поведінкових репертуарів та скриптів – з іншого. Визначено і наголошено, що тіло можна визначити водночас як фундамент культурної, соціальної та психічної суб’єктності, «монітор» культурних, соціальних та психічних особливостей осіб та соціальних груп.